Немає товарів у кошику.
Короткий опис
Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) — це довготривалий стан, який вражає мільйони дітей і часто зберігається у дорослому віці. Його характеризує поєднання постійних труднощів, зокрема проблем із концентрацією уваги, надмірної активності та імпульсивних дій.
Відгуки споживачів соку Ноні
У перші два роки життя наш син пронизливо кричав по десять годин на день. Коли йому виповнилося два, почалися істеричні напади, а до п’яти років ми були змушені навісити замки на всі шафи. Він вибивав ногами дірки в стінах і кидав туди свої іграшки. Якщо йому вдавалося знайти спосіб щось зламати, він робив це, не замислюючись.
Ми витратили всі свої заощадження, переходячи від одного спеціаліста до іншого, намагаючись з’ясувати причину такої поведінки. Один лікар діагностував у нього синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Лікування давало дуже обмежені результати, і протягом наступних кількох років ми буквально силоміць запихали йому пігулки до рота. Це закінчилося для мене двома поїздками в травмпункт, тому що він так сильно вкусив мене, що довелося накладати шви.
Нашому синові зараз 17, і десять місяців тому йому нарешті діагностували тяжку форму маніакально-депресивного синдрому. Ми почали давати йому призначені ліки, намагаючись контролювати перепади настрою та спалахи агресії, але досягли лише того, що він перетворився на «овоч», одурманений препаратами, який цілодобово нерухомо сидів на дивані. Коли він не спав, то дивився в одну точку порожнім поглядом, але принаймні не був агресивним. Йому не подобалося, як діяли ліки, і він почав розжовувати пігулки та випльовувати їх у мене. Я мучилася сумнівами, чи не мали рацію лікарі, пропонуючи госпіталізацію. Але в нас траплялися й гарні моменти. Часом я розмовляла з розумним хлопчиком десь у глибині цього похмурого, затуманеного розуму. Бували хвилини без агресії, коли я бачила перед собою дивовижного юнака, який живе за стінами темниці власної хворої свідомості. Але я знала, що якби ми помістили його в клініку, цей прекрасний молодий чоловік був би втрачений для нас назавжди.
Нарешті ми знайшли сік ноні, і я почала давати йому по 30 мл соку вранці та ввечері. Не помітивши особливих змін, ми збільшили дозу до 60 мл двічі на день. З’явилися певні покращення, але загалом нічого особливого, доки ми не почали давати йому по 60–90 мл кожні шість годин упродовж дня. І тоді справді почалися зміни! Він став зовсім іншою людиною — можливо, саме тим, ким він завжди був.
Зараз він не приймає жодних ліків. Думаю, після всього пережитого важко повірити, що це колись може закінчитися. Ми більше не страждаємо від його бурхливих нападів, а він навіть сам прибирає свою спальню. Син поступово стає звичайним, складає музику й пише книгу. Юнак, який лише зрідка виринав з нього, тепер, здається, оселився тут назавжди. За останні 30 днів у нього не було жодного спалаху гніву. Якщо ж він відчуває якийсь дискомфорт, то випиває додаткову порцію соку, яка допомагає йому впоратися з проблемою.
Можливо, ми так ніколи й не дізнаємося причину того пекла, в якому прожили 17 років, але якою б вона не була, сік ноні виявився дивовижним рішенням цієї проблеми. Насправді не має значення, що саме було причиною, адже тепер у нас є вихід. Найкраще у всьому цьому те, що тепер я насолоджуюся своїм сином, якого ми ростимо, і я можу уявити його майбутнє.
Дебора Харр, Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, США